Учитель - не той, хто вчить, а той у кого вчаться

  Адреса школи:

 Полтавська обл.
 м.Карлівка
 вул.Леніна, 64
 Email: mnghry2011@ukr.net   

 Сайт: karl-skol1.at.ua

Історія Карлівської ЗОШ №1

До 1940 р. у місті Карлівка існувала всього одна школа (нині корпус № 2 Карлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 ). Її першим директором був Шматко Назар Дем'янович. А в 1940 році в центрі міста закінчилось будівництво нової двоповерхової школи, яка стала називатися Карлівська середня школа № 1. Таким чином, її датою заснування  треба вважати 1940 р.

Усього рік працював навчальний заклад до початку Великої Вітчизняної війни. А в грізний червень 1941 його випускники Бовкун, Данець, брати Василь та Іван Дейнеги, Скоренко, Яценко та багато інших уже бились на фронтах, захищаючи від фашистів рідну Батьківщину.

Немеркнучою славою вкрили себе вихованці Карлівської середньої школи №1 Герой Радянського Союзу льотчик Василь Дмитрович Кизь та бригадний комісар, начальник політвідділу 23 армії Волховського фронту Овчаренко Володимир Андрійович (загинув у травні 1942 р.)

Після визволення Карлівки в 1943 р. у приміщенні школи знаходився військовий госпіталь, а потім штаб військової частини. Але, як тільки передові частини Червоної Армії залишили місто, приміщення школи було звільнено і карлівчани стали готуватись до відновлення її роботи.

І вже у вересні 1944 р. дітлахи знову сіли за парти. Але в той же час вони разом із дорослими відновлювали зруйноване народне господарство. За ініціативою ветерана громадянської і Великої Вітчизняної воєн, тодішнього вчителя біології Олексія Гнатовича Ткаченка школярі вивчали рідний край, проводили екскурсії  Карлівським районом.

За спогадами Олексія Гнатовича та першої піонервожатої Горової Ганни Олексіївни вдалося відновити основні події, що відбувались у школі після визволення Карлівки.

Тяжкий то був час. Не було зошитів, книг, меблів. Парта, зроблена батьком трьох учениць Авруньовим Борисом Юхимовичем, стала першою. Його приклад наслідували й інші батьки.

Багато часу проводили учні й у госпіталях (їх у місті було декілька). Писали листи рідним та близьким поранених, давали для них концерти, приносили гостинці, прибирали.

І влітку школярі не відпочивали. Йшла війна. У країні було голодно.  Щоденно 300-400 учнів збирали колоски на полях.

Тяжкі то були роки, але в той же час прекрасні й цікаві. На перервах школярі організовували ігри, співали улюблених пісень, танцювали.

У післявоєнні та подальші 50-60 рр. педагогічний колектив Карлівської середньої школи №1 очолював Євтушенко Микола Володимирович . Велике значення надавав роботі з батьками, педагогічній пропаганді, вихованню дітей всебічно розвиненими, свідомими. Високо була поставлена в школі спортивна робота. Змагання з футболу, волейболу, лижні, стрілецькі, лижно-стрілецькі проходили завжди жваво. Школа й сім'я працювали у великій співдружності.

Справжніми перетворювачами природи були юннати. Вони активно включалися в озеленення рідного краю: садили дерева й кущі, упорядковували шкільний сад, робили обрізку й побілку дерев, кущів, жовтої акації. Юні мічурінці сіяли на пришкільній садибі яру пшеницю, ячмінь, овес, цукрові буряки. Читати далі...