У всіх є якесь хобі, моє - вивчення історії свого роду. На жаль, склалося так, що дуже мало інформації стосовно території нинішнього Карлівського району. Це найважчий для мене в плані пошуку регіон. Та час від часу все ж таки з'являються промінчики надії. Так, нещодавно я натрапила на цікаві відомості про нашу маленьку батьківщину — м. Карлівка, які, як мені здається, будуть цікаві і вам.
Усім відомі записи академіка Гюльденштенда, котрий подорожував територією України в 1774 році та описував свою мандрівку, згадував він і Карлівку. От і мені зустрілися подорожні записи, тільки написані вже через півстоліття і зовсім іншою людиною.
Із «Путевых записок по России» Михайла Жданова, котрий подорожував у 1838-1839 роках: «В 24 верстах от Константинограда, на боль-шой Полтавской дороге, лежит селение Карловка, принадлежащее графине Разумовской. Имение это можно считать образцовым по введенному порядку й устройству во всех частях сельского хозяйства. Здесь поселяне живут в доволь-стве, домы их хорошо отстроены й при многих находятся садики. Для бедных сирот есть особый капитал, при помощи которого они, по вступлении в совершенный возраст, селятся в образцовых, хороших домах й снабжаются всем, что только нужно для хозяйства: скотом, земледельческими орудиями й полною домашнею утварью. Таким образом ежегодно новое поселение увеличивается 15-ю или 20-ю парами, которые й венчаются в одно время, кажется, 15 августа. Капитал этот составляется из задельной платы, получаемой детьми за работу на суконной фабрике. Хозяйственные господские заведення в отличном состоянии: здесь єсть племенный рогатый скот, испанские овцы, фабрика, винокуренный большой завод, водяные й ветряные мельницы, обширный сад. Прекрасной ахитектуры церков, обсаженная пирамидальными тополями, й сельское училище украшают площадь. Такой порядок введен управляющим ныне Карловкою полковником Крапковским, который, как говорят, в вознаграждение трудов своих получает до 10 000 р. жалованья. Если бы у нас было поболее таких помещиков й таких поместий, как Карловка, то Приказы общественного призрения й Опекунские Советы много бы потеряли».
Зустрілась мені й інформація про суконну фабрику. З 7 фабрик, що знаходились в Полтавській губернії (згідно з «Журналом мануфактур й торговли» 1831 р.), суконна фабрика графині Розумовської (разом з фабрикою Сулими) виділялась кращим механічним влаштуванням та виробленням вищих сортів сукна. Знаходилась вона в містечку Карлівка Костянтиноградського повіту на власній землі Марії Григорівни Розумовської. Створена була 1808 року графом Левом Кириловичем Розумовським. Будівля дерев'яна і 2 корпуси цегляні на 56 саж., сукно виготовлялось на 50 верстатах, валялось на влаштованому поблизу фабрики на річці Орчик млині з 8 ступенями. У 1828 році були влаштовані ворсувальна, чесальна, прядильна та стригальна машини, що діяли силою парової машини.
Сукно продавали в Харкові, Ромнах, Полтаві та в самій Карлівці на ярмарку. Матеріали для виготовлення закуповувались у Харкові, Полтаві, а також були власного виробництва. Так, всі 750 пудів шпанської шерсті повністю і частка руської шерсті бралися від своїх овець, частково застосовувалася олія свого виробництва та один із фарбників — вайда був свого виробництва.
При обробці сукна був присутній нідерландський підданий Іван Фабриціус, а при фарбуванні - дерптський уродженець Іван Вольф. Число майстрових у різних майстернях — 183 чоловік і, крім того, 100 прях, всі з кріпосних селян господарки Карлівського маєтку.
А ось згаданий вище винокурний завод в Карлівці згорів 28 березня 1848 року разом з продукцією (до 220 відер), що в ньому знаходилась, також згоріла кузня, що була розташована біля нього.
Катерина ПЕТРЕНКО.
| 