Учитель - не той, хто вчить, а той у кого вчаться

ДУБ-КРАСЕНЬ, дуб-велет, дуб-богатир... Не­багато знайдеться де­рев, котрі мали б таку шану в усіх народів. Дубова деревина кори­стується величезним по­питом у народному го­сподарстві і як будіве­льний матеріал, і як си­ровина для меблевої та хімічної промисловості.

Але, на жаль, ми час­то розглядаємо дуб са­ме під цим кутом зору, враховуючи лише його господарську цінність. І не згадуємо, що ліс, поки він росте, прино­сить людині значно біль­ше користі, ніж перетво­рений на «пиломатері­али». Поговоримо лише про одну з багатьох ко­рисних якостей, мож­ливо, навіть не головну — про кормове значен­ня лісу. Зокрема, про насіння дуба — жолуді.

Це — дуже цінний корм для багатьох тва­рин. До речі, вчені-археологи багатьох країн припускають, що жолу­ді були першою хліб­ною культурою ранніх цивілізацій.

У врожайні роки жо­лудів буває дуже бага­то. Звичайно у процесі достигання частина їх з різних причин опадає, тому з перших же днів під дубами відкриваю­ться «їдальні» для тва­рин. Першими ласують насінням дуба, збираю­чи їх ще на гіллі, сой­ки. Ці птахи досить лег­ко розколюють тверду шкаралупу і поїдають ядерця. Сойки роблять ще й запаси жолудів, ховаючи їх під пеньки, у   тріщини, загрібаючи в землю.

Не відмовляються від жолудів ворони, граки, кедрівки та деякі  інші птахи. Особливо багато охочих до дарів дуба поміж звірини — від лі­сової миші до оленя. Дуже часто жолуді вжи­вають у їжу білки, бор­суки, ведмеді. Цей корм необхідний копитним: кабанам, оленям, ко­сулям.

Цей висококалорійний, багатий   на   поживні   ре­човини    продукт містить багато   крохмалю,      біл­ків,   різних   мінеральних солей  і   кислот.   А  наявність   у   ньому     дубильних   і   деяких   інших   речовин    допомагає     тва­ринам  позбутися     внутрішніх   паразитів.  Крім того, жолуді   сприяють швидкому нагромаджен­ню тваринами шару підшкірного   жиру, такого необхідного  взимку.

Значення жолудів у кормовому балансі диких  тварин зростає з випаданням снігу. Адже в цей час рештки вро­жаю сільгоспкультур на  полях, острівці трави, неперегниле листя — все вкрите снігом. Табуни вепрів перекочовують у діброви.

Часом люди    виходять і на   збирання  жолудів. Навряд чи варто це робити, щоб   ними   ж   підгодовувати диких  тва­рин. Це — зайва робота: звірі самі знаходять жо­луді. Інша річ допома­гати   їм додатковим   кормом  —  зерновідходами, макухою, жомом, коренеплодами.

Л. ОМЕЛЬЧЕНКО.