«Ніякі прогнози нині не діють. Клімат змінився — і край. Немає чого й завбачати». Таке твердження містять численні читацькі листи. Та й деякі науковці твердять, що клімат нашої планети зазнає необоротних змін. Давайте й ми дізнаємося думку спеціаліста з цього приводу.
КЛІМАТИЧНІ зміни на Землі привертають дедалі більшу увагу. Особливо це стосується концентрації озону, а також «парникового ефекту». Фахівці не раз заявляли про загрозливі явища, пов'язані з глобальним потеплінням, які можуть мати місце у XXI столітті. Що ж нині ми знаємо про клімат? Наскільки спроможні його прогнозувати?
Аналіз аномалій (ненормальних відхилень) температури повітря за 100 років показав, що відхилення, ці визначаються здебільшого прозорістю атмосфери. Поряд із цим на температуру впливає збільшення вмісту вуглекислого газу, аерозолів різного походження (дим від пожеж, вулканічні виверження, промислові викиди). На міжнародних нарадах науковці не раз зазначали, що збільшення концентрації двоокису вуглецю і малих газових домішок в атмосфері спричинить глобальні зміни клімату в наступному столітті.
Підсумки багаторічних досліджень клімату розглядалися, зокрема, 1987 року в Перуджі (Італія) і зовсім недавно, торік, у Москві. Крім суто земних причин, наводилися й космічні чинники - вплив Місяця і Сонця та космічне проміння. Кліматичні зміни пов'язують і зі зниженням та підвищенням рівня Світового океану, з аномаліями температури поверхні океану, з морськими течіями.
Чинників, отже, багато. Щоби передбачити, як змінюватиметься клімат, необхідно скласти прогноз окремих явищ, від котрих він залежить. На жаль, це — нерозв'язна задача.
А чи немає іншого підходу до проблеми? Численні дослідження свідчать: згадані вище процеси залежать від рівня сонячної активності. Тому гадаємо, що й кліматичні зміни на Землі пов'язані із сонячною активністю. Цей новий підхід ми застосовували раніше для вирішення проблеми рівня Каспійського моря. Проблема так і не була вирішена саме тому, що для пояснення зміни рівня моря залучалися різні причини — річкові стоки, опади, випаровування ґрунтових вод, котрі, певна річ, спрогнозувати неможливо. А от вплив сонячної активності все пояснив. Ще 1984 року ми зробили доповідь на засіданні ради по Каспію, де на матеріалі спостережень за 100 років дали прогноз швидкого зростання рівня моря. 1988 року було завершено дослідження на даних майже за 2000 років. Але всі наші пропозиції щодо застосування цих результатів на практиці залишилися без уваги, а тим часом рівень моря швидко зростав і призвів до катастроф.
Але повернімося до клімату. З 1852 року спостерігалося зниження річних аномалій температури до 1878 року, для сонячної активності також відзначено зниження її до 1895 року. Зниження активності Сонця наприкінці 60-х і початку 70-х років (20-й цикл активності) супроводилося падінням температури. У 21-му і 22-му циклах активність значно підвищилася, відбулося й підвищення температури. Усе це дає нам підставу впевнено прогнозувати хід аномалій середньорічної температури повітря на початок XXI століття. Для цього ми використали власний прогноз 11-річних циклів. Активність Сонця у 23—25 циклах падатиме, і тому температура Землі знижуватиметься. За 10 років, з 1995 до 2005, температура Північної півкулі знизиться на 0,5 градуса. Найшвидше зниження відбуватиметься з 1997 по 2003 рік.
У чому ж полягає механізм впливу сонячної активності на клімат Землі?
Суть його в тому, що ця активність змінює структуру і прозорість атмосфери через надмірне випромінення в ультрафіолетовій і рентгенівській частинах спектра, а також завдяки так званому корпускулярному випроміненню Сонця.
З підвищенням сонячної активності і прозорості атмосфери сонячна енергія, поглинена атмосферою, збільшується, зростає й її температура. Так, підвищення активності на 44 одиниці (на таку величину змінилася сонячна активність з 1895 по 1955 рік) температура підвищилася на 0,4 градуса.
На закінчення цих невеличких нотаток зазначу, що у зв'язку зі виявленням причини і змін клімату Землі необхідно переглянути розроблювані нині програми комплексних досліджень атмосфери, визначивши роль зміни концентрації озону, парникового та інших ефектів у формуванні екологічних явищ.
П. РОМАНЧУК,
доцент Київського державного університету.
| 