У Стародавніх Греції і Римі троянда вважалася символом краси, кохання і цнотливості. Вінками з троянд, переритих миртами, у греків прикрашали наречених. Трояндами уквітчували двері, що вели в її дім, а пелюстками троянд посипали весільне ложе. Троянди кидали до ніг переможців. Водночас троянда була і символом смерті. Греки носили троянди на голові й на грудях як знак трауру, як символ швидкоплинності життя, що так само швидко починає в'янути, як і ця прекрасна КВІТКА.
У християн троянда прославилась як райська квітка, символ чистоти і святості. Пізніше вона стає символом Богородиці, яку всі уявляли в раю серед трояндових кущів. За легендою, архангел Гавриїл зробив Богородиці три вінки: з білих, жовтих і червоних троянд. Вінок з білих квіток означав її радість, з червоних — страждання, а з жовтих — славу.
Білі троянди в середні віки називали також трояндами Магдалини. Розповідали, нібито вони втратили свій колір від пролитих на них Магдалиною сліз каяття.
Анатолій ПОПОВ.
| 