Учитель - не той, хто вчить, а той у кого вчаться

  Ми, українці, занадто ма­ло знаємо про історію своєї Батьківщини та роль нашої на­ції у світі. І часто-густо згадує­мо про українських героїв лише тоді, коли про них заговорить увесь світ. Українці ж керували арміями та чужоземними дер­жавами, створювали мистецькі шедеври світового рівня, роби­ли сенсаційні відкриття у різ­ні віки. Канцлери, флотоводці, патріархи, міністри, кардина­ли, цариці, звитяжці духу - їх тисячі. І вони заслуговують на те, щоб ми про них знали.

    А сьогодні згадаймо княжних, які стали європейськи­ми монархами і від яких беруть «відлік» найвідоміші королів­ські династії світу.

    Певно, важко знайти україн­ця, який би не чув про відому королеву Франції - Анну, до­чку великого князя київського Ярослава Мудрого. Вона стала дружиною французького коро­ля Генріха І Канета, привезла до Франції не тільки коштов­ний посаг, а й високу культуру, за що її тут шанували. Перекази свідчать, що Анна Ярославівна була надзвичайно освіченою - володіла багатьма мовами, переписувалася латинською з Папою Римським. На бага­тьох державних документах Франції того часу зберегли­ся її підписи слов'янською мовою - найдавніші зразки укра­їнського письма в оточенні хрестиків неписьменної фран­цузької знаті. Відомо, що Анна привезла з Києва Євангеліє, на якому присягали під час коронації усі наступні французькі ко­ролі. До речі, один з нащадків Анни Ярославівни (син й онука, короля Франції Людовика VI) - Генріх - був архієпископом Реймса. А сини: Філіп - був на­ступним королем Франції, Гуго Великий - став французьким героєм, керівником кількох на­ступних Хрестових походів у Палестину, від його нащадків (правнуки Ади де Варен) ведуть родовід шотландські та англій­ські королі.

    Про дочку Анни Ярославів­ни та Генріха І, онуку київсько­го князя Ярослава Мудрого -Едінгу - в Україні відомо мало, хоч у Німеччині про неї знають дуже добре - там вона відома як свята Католицької церкви. Як свідчать переклади, Едінгу хотіли у Франції силоміць ви­дати заміж за нелюба і вона пішла на Русь - на батьківщи­ну своєї матері. Та на німецьких землях уві сні побачила місце, де потрібно зупинитися. Це бу­ло баварське містечко Пух. За легендою, Едінга жила у вели­кому дуплі, вела дуже побож­не життя, лікувала людей і ху­добу, вчила дітей, допомагала знайти загублене чи вкрадене. Едінга ка­нонізована католиць­кою святою, її вшано­вують і досі просять про допомогу.

    Заслуговує на увагу і Євп-раксія, онука Володимира Мо-номаха. Саме їй судилося ста­ти першою жінкою-лікарем в історії України-Русі. З молодих літ вивчала народну медицину, лікувала хворих. Вона - автор наукового трактату, відомої в Європі медичної праці про здо­ровий спосіб життя (зараз збе­рігається у флорентійській бі­бліотеці Лоренсо Медичі). За версіями, Євпраксія вийшла заміж за візантійського царе­вича Олексія і дістала нове ім'я -Зоя.

    Дочка великого князя київ­ського Всеволода Ярославо­вича - Євпраксія Адельгейська - стала дружиною імперато­ра Священної Римської імперії Генріха IV. Доля її була нещасли­вою, чоловік знущався над нею (бо належав до секти сатанистів}. Євпраксія звернулася зі скаргою до Папи Римського. На той час було викликом, що жін­ка виступила проти свого чоло­віка-імператора. Після розлу­чення з Генріхом IV Євпраксія, повернувшись на Русь, закінчи­ла своє життя в монастирі.

    Цікава роль і старшої доньки князя Ярослава Мудрого - Єли­завети, якій за життя вдало­ся «приміряти» корони одразу двох країн. Спершу вона стала дружиною норвезького принца Гарольда Суворого, який при­свячував дружині норвезькі са­ги, що й досі зберігаються у музеях Норвегії. Після загибе­лі Гарольда Єлизавета вийшла заміж за короля Швеції Свена II Естріда.

Рятівницею Польщі стала Доброніга-Марія, донька князя Володимира Великого, яка бу­ла дружиною польського князя Казимира І. Історики кажуть, що саме вона врятувала Поль­щу від розвалу і підпорядку­вання Римській імперії. Від неї бере початок ціла плеяда поль­ських королів.

Про цих та інших жінок, які внесли свій вклад у зближен­ня України з країнами Євро­пи, можна дізнатися, завітав­ши до районної бібліотеки та звернувшись до книг -Україн­ки в історії-, «Відомі українки».

Зоя БОНДАРЕНКО.

Директор Карлівської ЦРБ.