Розмовляють два шестирічних хлопчики. Лічать цукерки, що дала їм бабуся. У мене аж десять, - говорить один. - А в мене на один більше, — лічить другий. Тоді й подумалось, що в наші часи і дошкільнята уміють рахувати. А раніше? В давні часи?...
Етнографи вказують, що в сиву давнину навіть літні люди не знали чисел. При рахуванні йшлося здебільшого про купу. Купа зерна, купа яблук, купа дерев. П'ять пальців на руці, п'ять груш чи яблук, п'ятеро телят чи лошат нічого спільного не мали, аж доки не виділилася з того ряду цифра 5. Прийшло тоді розуміння, що купу можна порахувати.
Вчені вказують, що і в недалекі часи жили племена, в мові яких існували чисельники один, два, три, а подальше — багато, купа та ін. Через таку стадію пройшло все людство. Коли число стояло поза тим, що добре відомо, воно й набуло форму містичності. Виникли забобони, які живуть і в наші часи. Ось приклади. У французів найвірніша клятва: «Міцно, як сім». У греків кажуть: «Сім чудес світу». Слов'яни радять: «Сім раз відмір, а раз відріж». Та ще кажуть: «У семи няньок дитина без ока», «Семеро одного не ждуть», де сім означає за змістом «надзвичайно багато».
Так і пішло. Ворожки, наприклад, давали сім лікувальних трав і пророкували настоювати 7 днів на семи водах і пити сім днів по сім ложок. Вчені в давнину вважали: планет на небі сім.
Може тому і лічимо ми сім днів. У тиждень шість робили, а сьомий «освячений». А в подальшому з'явилися в людей різні числа. Зараз рахунки ідуть не тільки на одиниці, десятки, сотні, а й на мільйони.
| 