В архіві штату Колорадо, США, вам покажуть цікавий документ. З нього випливає, що одного ранку фермер знайшов кращого свого бика бездиханним. У бика була відсутня ... нижня щелепа. Будь-яких ознак боротьби не було й близько. Серед найбільш таємничих аномалій виділяються численні випадки нанесення дивних каліцтв худобі, домашній птиці і іншим тваринам. Характер ушкоджень, що відповідають обставинам, як ви переконаєтесь надалі, виключать дії зловмисників, жартівників або нападу диких тварин, скажімо, ведмедів ...
Ще в 1967 році доктор Д. Альтшулер із Колорадского університету, досліджуючи тушу коня по кличці Леді, який раптово загинув, звернув увагу на декілька ран, які не могли бути зроблені ножем, скальпелем, гострим предметом. Краї розрізів були темного кольору, жорсткими, майже затверділими. Як кваліфікований ветеринар Альтшулер визнав можливим порівняти поверхню ран лише з тим станом, яке буває після застосовуваної до кровотечі коагуляції. Проте, зауважив він, при використанні коагуляції, зокрема лазерної, тканини зберігають еластичність і м’якість.
Це повідомлення так і залишилося невідомим, якби років через п'ять число зареєстрованих несподіванок подібного роду не стало швидко рости. Влітку 1972 в бразильського фермера О.Родригес протягом двох місяців вночі гинув один баран за одним. У кожного на лівому боці голови або в області серця виявляли круглу рану діаметром 2 см. А з 1974 -го по 1978 роки від незвичайних каліцтв загинули безліч корів, коней, свиней, гусей і курей в американських штатах Колорадо, Канзас, Небраска, Айова, Невада, Південна Дакота та інших. Тільки з квітня 1975 -го по вересень 1977 року у шерифа графства Логан (штат Колорадо) скупчилося більше 100 заяв фермерів про подібні події, а у шерифа графства Елберт в тому ж штаті – 64.
До квітня року 1979 виникла необхідність узагальнити накопичений матеріал і подумати, що ж відбувається. З цією метою управління з охорони власності департаменту юстиції США скликало в Альбукерке конференцію фахівців, в якій взяв участь навіть один з американських сенаторів.
До моменту проведення конференції рахунок тварин, загиблих при незрозумілих обставинах, йшов вже на тисячі. Те, що з ними створили нічні «тореадори», не піддається поясненню. В актах огляду зафіксовані відсічення вух, язика, губ, вимені або окремих сосків, статевих органів, м'яких тканин в області прямої кишки. В результаті віртуозних операцій інші тварини позбулися серця, печінки, нирок, залоз внутрішньої секреції. Для майстрів подібних маніпуляцій і кесарево розтин не представив проблеми: вони витягли з його допомогою у корови досить великих розмірів плід. Слідів майбутнього теляти не залишилося, як і у випадках з викраденнями різних органів і частин тіла, - всі вони таємно зникли. Експерти неодноразово звертали увагу на те, що в ході розслідування пригод ніколи не знаходилося слідів крові. Їх не було не тільки на землі або шкірі, а навіть поблизу розрізів і на них самих. Мабуть її якимось чином відсмоктували з області рани і одночасно зупиняли кровотечу. А від випадку повного викачування крові з тіла коня ветеринари були прямо-таки в шоці. Вже вони-то добре знають, що для подібної операції в самих сприятливих умовах потрібно не менше двох годин. Крім того, процедура неможлива без одночасного введення фізіологічного розчину, оскільки, якщо взяти тільки одну третину об'єму крові, вени злипаються і перешкоджають подальшого току.
У 80-ті роки факти такого роду продовжувала збирати і аналізувати випускниця Стенфордського університету Лінда Хоуве. Закарбовані нею на кіноплівку, вони склали документальний фільм «Дивні викрадення», а в 1989 році вийшла її книга «Здобич прибульців». Почерк лихих тореадорів, виявлений на конференції в Альбукерке, вона виявила і за межами США - в Мексиці, Панамі, Пуерто-Ріко, Австралії, а також у деяких країнах Європи та Південної Африки. Саме завдяки Л. Хоуве вдалося зв'язати незвичайні каліцтва тварин з появою НЛО і їх пілотів.
Так, вже згадуваний бразильський фермер О.Родригес розповів про світло, що виходило від стоячого на пасовище незрозумілого об'єкта. При спробі наблизитися до нього він переставав світитися і зникав. У 1980 році техаський фермер зустрів двох істот зростом 1,2 м, які несли телятко (пізніше його знайшли мертвим). У штаті Міссурі очевидець спостерігав у бінокль, як двоє великоголових в серебрястих комбінезонах щось робили з коровою, яка мирно щипала траву. Дуже багато набралося повідомлень про безшумне зависання НЛО над пасовищами. Правда, ці свідчення відносилися головним чином до «врожайного» на каліцтва часу - середині 70 –х років. Однак з березня 1989 безцеремонні «косміти» знову повернулися до активних занять на сільській ниві, та фермерські заяви шерифам знову полетіли пачками. Кампанія відновилася умертвінням відразу п'яти тільних корів в штаті Арканзас. Туші тварин, які до цього моменту були здоровими, були складені в одну лінію. Схоже, трагічна подія сталася дуже швидко, коли вони йшли одна за одною. На їх тілах - вже знайомі ветеринарам безкровні і темні («лазерні») зрізи. В однієї корови в очеревині - великий круглий виріз, через нього вилучено плід, який вона носила. Однак цього разу він не був викрадений, а кинутий поруч, не витягнутий з плаценти. Восени 1989 року переполошились і японські фермери. Для них «штучки» «космітів» виявились тим більш несподіваними, що раніше ні з однією з них в Країні висхідного сонця не стикалися. А тут прекрасна корова м'ясної породи (масою близько 400 кг) враз позбавлась життя, вимені, половини лівого вуха і кінчика язика. Не пройшло й двох місяців, як подія із зникненням вимені повторилося. Обидва випадки були зареєстровані на пасовищах в 600 км на північ Токіо (префектура Аомиури). Уфологічна служба, включаючи пілота спостережувального літака, повідомила про появу НЛО над тим районом, а із Землі бачили помаранчеве свічення і блакитні еліпси в нічному небі.
У префектурі Сага японський селянин виявив підступних «хірургів» за допомогою своєї вівчарки. Перший раз вона виказала занепокоєння і загавкала глибокої ночі 20 грудня 1990 року. Але тоді господар будинку не став переривати свій і без того короткий сон, а в шість ранку, увійшовши в корівник, він знайшов однорічну телицю мертвою. У неї були відсутні всі чотири соски і половина язика. Коли ж ночі 2 січня 1991 року собака загавкав особливо злобно, господар, який вибіг, побачив неподалік силосної вежі світлий і схожий на медузу об'єкт, який незабаром зник. Було то наслідком візиту чи ні, але одна з корів виявилася з переломом ноги.
Який же результат цих нічних пригод? До середини 1992 року, згідно статистики міжнародної уфологічної організації ІКУФОН, - 20 тисяч загиблих тварин. Примірно дві третини з них знайдені раптово убтими ще в 70-і роки. Є подібні випадки і у нас, але в той час пильні цензори незмінно вилучали з авторських рукописів навіть натяки на подібні події.
Першопроходець вітчизняної уфології Ф. Зігель вже тоді вказував на зарубіжні публікації, що заслуговують довіри, в яких повідомлялося, зокрема, і про дивні пригоди на пасовищах. Коли порушник спокою закликав президію Академії наук прийняти цю тему у серйозну розробку, йому відповіли так: «Існування уфологічних організацій за кордоном, як і видання відповідних книг і журналів, не повинно вводити нас в оману, бо в США організація вивчення проблеми НЛО з'явилось, по суті справи, наслідком атмосфери військового психозу».
А насправді в США протягом багатьох років йшло накопичення фактів, тисячами проводилися патологоанатомічні розтини, лабораторні аналізи і мікрофотографічні дослідження. Що стосується суті інтригуючої проблеми, то вона, звичайно, залишається ще дуже і дуже неясною. Невідомо, коли вдасться розкрити таємницю настільки зухвалої поведінки нічних тореадорів. Уфологи тепер знають, що вони роблять з тваринами, але змушені задовольнятися здогадками, навіщо, з якими цілями проводяться такі набіги. Чи йде зібраний органічний матеріал на відтворення біороботів, двоногих монстрів і химер? Відповіді поки немає. Ще Олена та Микола Реріхи були переконані, що бар'єр між видимим і не видимим світами стає все більш тонким, а К. Ціолковський не сумнівався в присутності на Землі істот іншої, поки що незнайомої нам організації. Печальні події з тисячами тварин свідчать, що ця сама таємнича загадка століття поки що не піддається будь-яким зрозуміло поясненням.
Н.Сафронська
|
