Коли традиційно свято Різдва є найбільшим у західних християн, то в українських звичаях віл часу ІІрийняття християнства найважливішим святом року е Великдень: природа воскресає, пробуджується до нового животворчого циклу, нагадуючи людині про її часом занадто міцно приспані сили, і вселяє чи не в кожну душу Віру, Надію і Любов... Недарма навіть у щедрівках звучать весняні мотиви, поєднуючи в нерозривне коло народження і воскресіння.
Один із найважливіших знаків цього свята — СВЯЧЕНЕ. Святять страви, які під час Посту не вживалися і якими розговляються аж після Воскресної Утрені. Особливе значення має яйце — символ життя. Його використовували як засіб проти злих чар і як запоруку гарного врожаю — для цього кілька крашанок розкидали по полю. Вважалося, що яйця, знесені, в Чистий Четвер, мали найбільшу силу. Вони охороняли і помешкання, і людей, і тварин від хвороб і нещасть. Збережена традиція обмінюватися Великодніми крашанками та писанками — як вияв найщиріших добрих почуттів.
ВЕЛИКОДНЄ ПЕЧИВО було раніше трьох видів: «золоті баби» пекли в Страсний (Чистий) Четвер з великою кількість яєць — для Воскреслого Христа. У п'ятницю пекли «білі» паски з простішого тіста в пам'ять про покійних, а в суботу — «чорні» паски, «для людей».
Святять масло, сир та різне м'ясиво. На згадку про гіркоту Христових мук святять гіркі зела (хрін). Головна прикраса свяченого — хрест. Його виробляють з тіста, викладають з кольорового мачку, родзинок, зерен перцю тощо. Свічка, встромлена в паску, має означати світлість Воскресіння.
Несуть до церкви свячені страви гарно укладеними в кошику, на найкращих вишитих серветках чи рушниках, де в гніздечку лежать крашанки та писанки, а поруч — інші Великодні страви. Кошик — то перший притулок для новонароджених тварин і птахів. Гніздо — символ спокою, надійності та захищеності житла. Його можна виплести з вічнозеленого барвінку.
Зрозуміло, що обов'язковими атрибутами цього свята є вічнозелені рослини: пальма, букс, кедр, барвінок — вони символізують безсмертя, вічне оновлення. А ще символом родючості є фігурки зайця. Їх ліплять з тіста чи глини і прикрашають ними Великодні композиції.
На Великдень, мабуть, найдекоративнішою оздобою житла було «дерево», його виготовляли, як правило, з бузини і прикрашали вічнозеленими рослинами, вербовими гілочками, писанками, різнокольоровими стрічками, намистом, цукерками. А дерево — це ж один із найдавніших українських оберегів, символ життя, зв'язку поколінь великого роду, могутності, добробуту...
... Хай кожна родина втішиться навколо Великоднього дерева, хай скажуть люди одне одному: «Христос воокрес! Воскресаймо ж і ми!».
| 