ХАТА мала бути обов'язково обернена вікнами та дверима до сонця, аби висвічувалося з неї усіляке зло.
Місце для хати обиралося дуже вдумливо. Стежили, щоб хата на корінь дерева не потрапила, бо невдоволені хатні ходитимуть завсякчас. Щоб на стежці не була, бо ніколи в такій хаті не доробишся, а як доробишся — за вітром піде. Щоб на межі не ставилась, бо буде та межа родину розділяти. Де мали бути кути, забивали кілки. Місце освячували і припинали там на цілий день корову. Буде корова неспокійна, не ляже, хоч їй усякого корму приносили, то люди були певні: внизу зла сила корчується.
А ще посипали обране місце попелом і дивилися, який уранці проляже слід: пташиний — вестиметься хатнє господарство, звіриний — хазяйнуватиметься добре господарю, людський — .то ходять злі духи, треба відступитись.
Хату починали будувати навесні, коли місяць доходив, до повноти, щоб і в хаті повніло. Коли закладали підвалини, по кутках опускали гроші, щоб копійка не переводилась, ладан, щоб нечисте не підходило до хати, лили освячену воду, щоб господині душу не пекло (не сумувала вона безпричинно). Розплановували, де буде хатчина з піччю, а де хата велика (світлиця), в якій тримали скриню, великий, через усю хату, - гостинний стіл, лавиці, ослони.
Коли здіймалися крокви, господарі чіпляли по боках шириньку (вишиту хустину), щоб плачів у хаті не було та дівчата в порі віддавалися, а також насільники (зв'язані докупи качани кукурудзи) — так добро закликалося від Господа. Встромлювали васильки (зелене зілля), гілку клукічки (божого деревця), чорнобривці — на веселощі, на гарні діти.
До Дмитра (8 листопада) в хату треба було уже ввійти. Майстер забирав шириньку і кугута (півня) та, два калачі, щоб зле від нього на хату не перейшло. Хату освячували, після чого робився празник — поминальний обід за всі душі, котрі від роду цього відійшли. Вони мали стати оберегами хати. Священик вносив дві ікони — Матері Божої й Ісуса, господар — відро води, бо без води нема і їди, господиня на рушнику — хліб-сіль. Як були діточки, то вони сіяли перед собою жменю проса, щоб зле за ногами не сіялось. Отоді вже робилися входини, на які скликався тільки рід, бо в нову хату нічого від чужих не приймалося.
Тиждень по входинах у хаті не спалося — там спав спочатку Ісус Христос.
А далі в хатчині, на полиці, що над піччю, з'являлося коритце з борошном для першої в новій хаті кулеші, вузлика з квасолею, токмаджі (саморобні макарони). Веретами застеляли ліжко (воно робилося з дубових дощок, що дають за ніч господарям силу), на жердину, що над ліжком, лягало буденне вбрання. Біля вікна ставили стіл, на якому завжди лежав хоч окраєць хліба, стіл не смів без окрайця лишатися, бо підуть великі невдачі, попід стіну — лавиці, коло дверей — мисничок...
У світлиці мав право спати тільки небіжчик. Там провадилися храми, хрестини, весілля, колядникування, похорон. У кутку височіла скриня, над долішнім (від схід сонця) вікном палахкотіли барвами принесені з весіль шириньки, аби кожен бачив, скільки разів тебе вже пошанували, бо непорядних на весілля не припрошували.
Хатчину і хату велику поділяли хороми (коридорчик). 'Там узимку тримали бочки з огірками, капустою, жорна, цебри, зільницю та все, що потрібно, чи не щодень, але що загаювало в хаті.
Були свої заповіді щодо поводження в хаті. Так, не можна було дивитися у нічне вікно — сила спадатиме. На ніч вікно закривали знадвору дерев'яними віконницями. Не можна було жінці з хати виходити з непокритою головою за водою — чоловіка борзо на цвинтар відвезе. Не можна сміття вимітати до порога, а тільки до печі — інакше гроші не вестимуться. У порядній хаті ніколи не сварилися, щоб не оскверняти святі образи.
Обов'язково, хоча б кількома збитими кілками, обгороджували перед хатою подвір'я. Хата не мала стояти як на дорозі, мусила бути відділена загорожею з усіх боків від цільного кавалка землі.
Гарафина МАКОВІЙ.
| 