Коли Пресвятій Богородиці сповнилося три роки, її батьки Іоаким та Анна, сповнюючи дану Господові обітницю, привели дитину до храму Божого, щоб присвятити її служінню Господу. На відзнаку цієї події — Введіння Богородиці до храму — і відзначають християни 4 грудня свято Введіння (чи Введення, Видіння).
Вважається, що цього дня кожен має привести до церкви своїх малолітніх дітей (аби не відвернулось від нього лице заступниці нашої). Вранці старалися вмитися снігом — щоб лице було білим, як той перший сніжок. Конопляним сім'ям обсипали корів — щоб. жирнішало молоко.
На Введііння мами вперше починали заплітати волоссячко у маленьких дівчаток. Плели його обручиком чи колоском: робили рівний проділ посередині голови, і обручик чи колосок (вплітання пасмочка до пасем) пролягав над самим обличчям. Зав'язували кіску плетеною червоною стрічкою. Та стрічка відтепер на Введіния впліталася щорічно, «аби колись не зраджував чоловік». А якщо мати вперше зав'яже волоссячко дитині своєю стрічкою, то та ніколи не зазнає нещастя від зради.
Після Введіння мами починали привчати дитину до рукоділля — тоді найлегше та найліпше наука засвоюється, Добре починати шиття старою, може, ще прабабусеною голкою, — тоді в дитину вкладається все родове вміння.
А ще стежили на Введіння, хто першим зайде до хати: дитя — чвари та неприємності не минатимуть, підліток-хлопець — буде добре вестися товар. Дівчина — слабуватиме найстарша жінка в родині. Чоловік гарний та міцнити — рік на все буде славний. Гарна молодиця — добре вродить городина. Квола, немічна людина чи стара жінка — чекатиме біда в дорозі.
Тому заведено було на Введіння не шастати по хатах, нехай Бог дає господарям, як має дати, щоб ніхто ні на кого не ображався.
(З народознавчих оповідок Гарафини Маковій «Затоптаний цвіт»).
| 